Історико-географічна довідка про Погребищенський район
(Статистичні дані станом на 01.01.2016 р.)
 
 
Герб Погребищенського району
 
 
Прапор Погребищенського району
 
Герб Погребищенського району
 
Прапор Погребищенського району
 
 

 

  Територія Погребищенського району розташована у лісостеповій зоні центральної частини північної області Придніпровської височини, у північно-східній частині Вінницької області. На півночі район межує з Жито­мирською, на сході з Київською областями, на півдні з Оратівським та Липовецьким, на заході з Козятинським та Калинівським райо нами Вінницької області.

  Загальна площа земель Погребищенського району в адміністративному кордоні становить 119989 га, або 4,5 відсотка території Вінницької області. З них 97930,7 га сільгоспугідь, у тому числі ріллі 73105 га, багаторічних насаджень 904,1 га, лісів 11100 га.

  У районі 60 населених пункти: 1 місто та 59 сіл, населення яких складає 30383 чол. Центр району - м. Погребище (9,8 тис. чол.), розташоване за 70 км від обласного центру, за 2 км від залізничної станції Ржевуська.

  На території району функціонують 27 місцевих рад: 26 сільських та одна міська.

  Перші згадки про древній Надросянський край датуються 1148 роком. Погребищани є нащадками слов’янського племені "росичів", які згадуються в «Слове о полку Игореве», що кочували по мальовничих берегах річки Рось. Саме тут, на території Левківської сільської ради бере початок річка - красуня, річка - історія, що не одне тисячоліття несе свої води через Вінниччину, Київщину, Черкашчину до сивого Дніпра - Славутича. В стародавніх літописах цю річку називали Русь. На думку багатьох істориків, саме ці племена стали ядром Київської Русі.

  На початку ХІІІ століття після монголо-татарської навали на пожарищі, де було поселення Рокитня, залишилися одні погреби та підземні ходи, де вдалось уціліти небагатьом мешканцям краю. Звідси і походить сучасна назва районного центру - Погребище.

  В середині ХУІ століття місто користувалося Магдебурським правом. В 1629 році воно налічує понад 6 тис. жителів. В той час як у Вінниці - 9 тис. В 1653 році його було вдруге вщент зруйновано князем Вишневецьким, що відступав разом з поляками із-за Дніпра під натиском Б.Хмельницького.

  На початку 18 століття Погребище славилось як значний осередок торгівлі та ремесел. Місцеві ярмарки приваблювали купців не лише з Польщі, а й з ряду інших сусідніх країн.

  Антифеодальні повстання, визвольні війни та жорстокі розправи неодноразово ставали справжнім випробуванням для мешканців нашого краю. Погребищани були безпосередніми учасниками Коліївщини, народних повстань під проводом Семена Палія, Івана Медведя, боролися за кращу долю в загонах Устима Кармелюка.

  На початку ХХ століття містечко нараховувало: дворів -943, жителів - 5807 чол., 2 церковно-приходські школи, 6 круподерень, завод "шипучих вод”, 2 водяних млини, 10 мануфактур, 30 бакалійних і м’ясних лавок, розпочато будівництво цукрового заводу.

  Радянську владу в Погребищі встановлено в січні 1918 року. Та містечко не уникнуло потрясінь громадянської війни. Спочатку його захоплюють німці, потім петлюрівці, банда Зеленого, денікінці, білополяки. І лише 6 червня 1920 року Червона Армія визволила його від інтервентів.

  До Другої світової війни - в 1921 році було відкрито агрошколу.

  В 1923 році - організовано перше колективне господарство ім. Т. Шевченка.

  З 1927 році в місті розпочав роботу маслозавод, який виробляв масло, твердий сир, морозиво та іншу продукцію. В 2013 році він призупинив свою роботу.

  Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року №309 «Про адміністративно-територіальний поділ Київської губернії» було утворено Погребищенський район, що з 27 лютого 1932 року ввійшов до складу Вінницької області. В районі проживало 70 400 чоловік, входило 40 сільських і 1 селищна рада, створено 47 колгоспів.

  Німецько-фашистські війська окупували місто 21 липня 1941 року. В часи окупації тут діяла підпільна група опору, яку очолював 18 - річний юнак М. Д. Копецький. 30 грудня 1943 року місто звільнила 65 мотобригада І-ї танкової армії генерала М.Ю.Катукова. В пам’ять про цю подію в місті встановлено танк часів війни "ИС”.

  Понад 6 тисяч воїнів-погребищан залишились на полях битв. Семеро уродженців району удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Це А.Бурлачук, В.Кравченко, А.Москальчук, А.Пономарчук, М.Сьомак, І. Слободянюк, В.Терлецький.

  В братській могилі, що знаходиться в центрі міста, поховано 653 захисники Вітчизни.

  Більше 100 воїнів-ітернаціоналістів, що проходили службу в різних гарячих точках світу, з афганської війни живими додому не повернулось 6 погребищан: І.Кумчак, В. Іващук, О.Харченко, Є.Мельник, О.Шевчук, В.Іщук. Свято бережеться пам’ять про полеглих земляків. В міському парку встановлено обеліск пам’яті, іх іменами названо солдатські поля.

  Понад 250 мобілізованих мешканців району, більша частина з яких уже залучалися до проведення АТО на сході України. Троє з них віддали своє життя відстоюючи незалежність та територіальну цілісність Вітчизни: О. Школьний, с. Старостинці, О. Богданов, с. Очеретня, Р. Башняк, с. Новофастів.

  Надросянська земля за свою багатостолітню історію гостинно приймала ряд відомих постатей. Історія свідчить, що влітку 1708 року під час російсько-шведської Північної війни Петра І та Карла ХІІ неподалік від с. Борщагівка стояв військовий табір українського гетьмана І.Мазепи, де прилюдно були страчені високопосадові особи того часу - В.Кочубей та І.Іскра, тіла яких пізніше, за наказом Петра І, було перепоховано на території Києво-Печерської лаври. Через 200 років у центрі села їм встановлено пам’ятний знак. В 1822 році тут побував геніальний російський поет О.С. Пушкін. Територією району здійснив мандрівку великий син українського народу Т.Г. Шевченко.

  На землях графа Ржевуського в кінці ХІХ століття збудовано залізницю та станцію, яку названо на честь графа - «Ржевуська». Донька графа Ржевуського Евеліна Ганська була другою дружиною знаменитого француза Оноре де Бальзака.

  Нині Надросся є одним із мальовничих місць Вінниччини.

  Чи не кожен гість району прагне побувати в селі Круподеринцях. Там і понині красується старовинна церква - пам’ятник архітектури, що у 1895 році за проектом Померанцева О.М. була збудована на кошти графа М.П. Ігнатьєва, являється зменшеною копією Володимирського Собору, що височить в столиці Болгарії - Софії, та за архітектурним стилем, розмірами та оздобленням не мала собі рівних у окрузі. У ній знаходиться поховання російського державного діяча і дипломата, засновника міста Владивосток графа Миколи Павловича Ігнатьєва (1832- 1908 рр.).

  Добре відомі світові славетності, що народилися або ж проживали в різний час в Надросянському краї - віртуоз гітари М.Д. Соколовський, народний артист СРСР, соліст Віденської опери А.І. Кочерга, народна артистка України Г.Г.Яблонська, дитячий письменник С.Т.Алєксєєв фольклористка і етнограф Н.А. Присяжнюк.

  Рішенням колегії райдержадміністрації у 2003 році було створено Алею бойової та трудової слави Погребищенського району. Мета створення Алеї - вшанування земляків, які своєю працею і талантом прославили рідний край та зробили вагомий внесок у розвиток району. На сьогодні на Алею занесено імена 97 погребищан.

  У 27 загальноосвітніх школах району навчається 2580 учнів. Працює 16 дошкільних закладів, міський будинок дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа.

  В 1966 році запросило в аудиторії своїх перших учнів медичне училище (з 2006 року - медичний коледж), що є одним із кращих в Україні.

  Коледж має І рівень акредитації і готує фахівців з напрямку “Медицина” на освітньо-кваліфікаційному рівні “Молодший спеціаліст” з таких спеціальностей: «Сестринська справа», «Лікувальна справа», «Акушерська справа». Тут щороку навчається понад 600 учнів.

  У 1985 році відкрило двері професійно - технічне училище (нині - вище професійне училище-42), яке готує фахівців для сільського господарства: трактористів-машиністів;токарів; слюсарів-ремонтників; водіїв автомобілів; електромонтерів; електрогазозварників, кухарів, кондитерів; конторських службовців; лісників; пасічників; столярів; операторів комп’ютерного набору. Тут щороку навчається біля 400 учнів. Училище для практичної підготовки учнів орендує 1000 га орної землі та активно співпрацює з технічним коледжем «Ле-Шатуа» (Франція).

  Лікувальна мережа району складається з Погребищенської центральної районної лікарні, комунальної установи «Погребищенський районний медичний центр первинної медико - санітарної допомоги».

  Мережа закладів культури налічує 24 сільських будинки культури, районний будинок культури, дитяча музична школа, 29 сільських клубів, один міський клуб-бібліотека, 43 бібліотеки. 12 колективів художньої самодіяльності носять звання «народний» аматорський колектив.

  1966 року відкрито і музичну школу, яку в 2000 році переведено в просторе, капітально відремонтоване приміщення.

  В мирі та злагоді в районі діють 63 релігійних громади 9 конфесій.

  В районі діють осередки 65 політичних партій, що представляють всю палітру суспільно-політичного життя України. Промисловість району спеціалізується з переробки сільськогосподарської сировини.

  На території району працюють такі промислові підприємства: ТОВ « Ржевуськ млин», ПСПП «Рось».

  Сільськогосподарським виробництвом у районі займаються всього 88 сільськогосподарських підприємств, в тому числі: вертикально – інтегрованих – 10, сільськогосподарських підприємств, що працюють без інвестора – 25, фермерських господарств – 56. Виробничий напрям сільськогосподарських підприємств району - зерновобуряковий з розвинутим тваринництвом. Основні культури, які вирощуються в районі - пшениця, ячмінь, цукрові буряки, кукурудза, соняшник.

  Населення району обслуговують 280 підприємств роздрібної торгівлі та 21 - ресторанного господарства.

  В 29-х населених пунктах (понад 74 % населення району) користуються блакитним паливом. В експлуатації знаходиться майже 466,3 кілометрів газових мереж., до яких підключено маже 7 тисяч споживачів.

  (Статистичні дані станом на 01.01.2016 р.)

  Відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків із ЗМІ і громадськістю апарату Погребищенської РДА