Гельмінтози - мабуть, самі неприємні види хвороб, що вражають людину, саме вони спричиняють ехінококоз.

  Сам гельмінт живе і розмножується в організмі м'ясоїдних тварин, найчастіше ним заражаються собаки і дикі лісові - вовки, шакали, лисиці; іноді зараженню піддається домашня худоба; дуже рідко – кішки. Захворювання сільськогосподарських тварин ехінококозом щорічно завдає суттєвих економічних збитків тваринництву, найчастіше хворіють наступні види: вівці, велика рогата худоба, свині.

  Паразит відноситься до біогельмінтів, це означає, що життєвий цикл ехінокока вимагає наявності двох господарів: проміжного та остаточного. В організмі першого з яйця розвивається личинка, а в остаточному хазяїні, який є розповсюджувачем паразита - личинка перетворюється на статевозрілу особину.

  Людина та травоїдні тварини є проміжною ланкою циклу розвитку ехінокока. Усередині їх організму відбувається утворення кіст, що викликає ураження внутрішніх органів та порушення їх функціонування. Якщо своєчасно не розпочати лікування ехінококозу - можливе виникнення важких ускладнень.

  Шляхи зараження ехінококом проміжних господарів розрізняються. В організм домашньої худоби передача гельмінтів здійснюється при поїданні трави, забрудненої фекаліями зараженої тварини. У людини зараження може відбутися при вживанні м’яса, що пройшло недостатню термічну обробку, непромитих овочів, ягід. Провідна роль відводиться контакту з собаками, на шерсті та в слині яких можуть бути ехінококи. Що таке ехінококоз добре знають мисливці та люди, що займаються обробленням шкур диких тварин. Крім того, існує ризик зараження хірурга при проведенні операції, але лише при недотриманні санітарно-протиепідемічних вимог.

  Опинившись в організмі, личинки паразита починають розвиватися. Проникаючи в слизову шлунково-кишкового тракту, через кров вони розносяться по всьому організму, осідаючи в тканинах внутрішніх органів, після чого відбувається їх перетворення в личинку. В 75% випадків яйця потрапляють в печінку, рідше зустрічаються ехінококи в легенях і лише 3% становить обсіменіння інших внутрішніх органів. Згодом, всередині ураженого органу формується і зростає специфічна ехінококова кіста, яка спочатку не чинить сильного впливу на організм. Оскільки кісти ехінокока формуються поступово (декілька років), симптоми проявляються не відразу, а клінічна картина визначається місцем їх локалізації.

  При локалізації паразита в печінці у хворих відзначається швидка стомлюваність, млявість, нудота, біль в правому підребір’ї, порушення стільця.

  При легеневій формі невеликого розміру кісти незручностей не доставляють. Але збільшуючись, ця бульбашка стискує судини та бронхи. Внаслідок цього виникають болі в грудній клітці, задишка, кашель з виділенням гнійного мокротиння. На черговій стадії ехінококоз легенів характеризується розкриттям кісти, що призводить до розвитку аспіраційної пневмонії. Прорив в плевру може викликати миттєву смерть.

  При ураженні ехінококом інших органів, картина захворювання схожа на процес розвитку пухлини. До загальної симптоматики відноситься алергічна реакція, викликана надривом оболонки з подальшим всмоктуванням рідини. Розвиток кісти при ехінококозі мозку призводить до сильного головного болю, збільшення внутрішньочерепного тиску, нападів епілепсії.

  Погребищенське районне управління ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області звертає Вашу увагу на те, що з року в рік кількість випадків ураження печінки свиней ехінококом збільшується: так, станом на кінець року в лаборатої ветеринарно-санітарної експертизи міста Погребище при проведенні ветсанекспертизи м`яса, отриманого від забою свиней, виявлено 38 випадків ехінококозу.

  Основними завданнями є розробка ефективних заходів, направлених на профілактику цього захворювання серед продуктивних тварин та людини. Заходи боротьби з ехінококозом повинні бути направлені, в першу чергу, на охорону навколишнього середовища від забруднення її відходами тваринництва з метою попередження ураження ехінококами собак та диких м’ясоїдних тварин. Осередком ураження собак є м’ясні відходи забійного майданчику, тому для профілактики їх зараження необхідно дотримуватися правил забою сільськогосподарських тварин та забезпечити знищення уражених цистами органів, а також обмежити собакам доступ до територій боєнь, скотомогильників. Конфіскати забою та трупи тварин переробляти на утильзаводах для отримання м’ясо-кісткового борошна, за їх відсутності - спалювати або знищувати у біотермічних ямах. Важливим елементом у системі заходів з профілактики ехінококозу є дегельмінтизація собак: з грудня по квітень - кожні 45 діб, з травня по листопад – 30 діб.

  Особиста профілактика ехінококозу – обмеження контакту з собаками, ретельне миття рук перед прийманням їжі, невживання в їжу немитих фруктів та ягід.

  Пам'ятайте, уникнути ехінококозу значно легше, ніж діагностувати та лікувати! Бережіть себе та своїх близьких!

  Погребищенське районне управління ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області