Афганська війна залишила глибокий і болючий слід на все життя в долях як учасників, так і їхніх близьких та рідних..

  Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала виключно Обмеженим контингентом радянських військ, опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгорілася в Афганістані.

  Наші воїни просто виконували свою військову повинність... Але самовіддано і героїчно.

  Опісля навіть тим, кому судилося вижити у тих жахливих армійських буднях, не просто було призвичаїтися до мирних, без пострілів і вибухів, днів на Батьківщині. Настільки глибоко заліг у свідомість так званий «афганський синдром». До Погребищенського краю не повернулися живими шестеро уродженців краю.

  Призваний був виконувати інтернаціональний обов’язок у далекій країні і плисківчанин Євгеній Мельник. Хоча був санінструктором взводу, однак, коли доводилося сутужно у гірських ущелинах під час бою приходив на допомогу своїм товаришам, нарівні з усіма виконував поставлені завдання, стріляв по ворогу та опікувався пораненими, виносив їх з-під куль та осколків у безпечне місце, рятуючи від смерті. Багато бойових побратимів і до сьогодні вдячні йому за те, що врятував життя по дорозі до шпиталю або ж виніс пораненим з поля бою. На жаль, сам в одному з боїв не вберігся…

  Чорним став день, коли мамі Фросині Федорівні прийшла звістка про загибель сина…

  Залишились листи, які писав з Афганістану, залишилась материнська пам’ять про дитячі та юнацькі роки Євгенія. Особливо щемить серце матері у дні, коли відзначається день воїнів-інтернаціоналістів, коли радянські війська були виведені із Афганістану. Серед тих воїнів мав би бути і її син, але не судилося…

  Якщо ще раніше Фросина Федорівна мала змогу щорічно прибути у райцентр на зустріч у День Стрітення з батьками загиблих в Афганістані та хлопцями-ровесниками її Євгенія — побратимами, які давно стали статечними чоловіками, то нині роки беруть своє, все частіше нагадує про себе згорьоване материнське серце.

  Минулого понеділка маму воїна-інтернаціоналіста відвідали голова районної ради Сергій Волинський і перший заступник голови райдержадміністрації Петро Шафранський, вручили Фросині Федорівні Почесну грамоту з матеріальною відзнакою, подякували за виховання сина, за високу громадянську позицію.

  Відвідав оселю Фросини Федорівни і Плисківський сільський голова Петро Вітрук.

  Микола МАЦЕНКО, районна газета «Колос»