8 травня в Україні відзначається День пам'яті і примирення з нагоди перемоги над нацизмом у Європі. 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

  Важко переоцінити роль українського народу у здобутті Перемоги. Українці воювали з нацистами у складі Червоної армії, партизанських загонах, військових формуваннях іноземних держав.

  У тилу працювали їхні жінки та діти. Самопожертва в ім'я свободи і незалежності Вітчизни, тяжкі страждання, бойові подвиги та масовий героїзм людей в тилу, на полях бойових дій і на окупованій території є безперечним свідченням внеску українського народу у Перемогу 1945 року.

  Друга світова війна тривала 6 років і майже 60 млн. чол. загинуло у ній. Величезними були демографічні втрати України. Якщо в січні 1941 р. на її території проживало 41,9 млн. чол., то наприкінці війни було лише 27,4 млн. Вбиті в боях, померлі в концентраційних таборах, депортовані, евакуйовані та емігранти становили 14,5 млн чол. Такою сумною виявилася данина українців Другій світовій війні.

  Матеріальні втрати України під час війни становили 285 млрд. крб., або 100 млрд. доларів. Було знищено 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, зруйновано 2 млн. будинків, внаслідок чого понад 10 млн. людей залишилися бездомними. Київ знищено на 85%, Харків - на70%, великої розрухи зазнали Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, повністю знищено Тернопіль. Завдано величезних збитків народному господарству України. Знищено понад 16 тис. промислових підприємств, 28 тис. колгоспів, 870 радгоспів. З України до Німеччини вивезено понад 12 млн. т сільськогосподарських продуктів, велику кількість машин, тракторів та ін. Для відбудови народного господарства УРСР потрібні були великі кошти й титанічна праця українського народу.

  Нищівний вал бойових дій двічі прокотився українськими землями, не оминувши жодного населеного пункту, понівечивши долі десятків мільйонів людей. Протягом 1225 днів і ночей Україна була ареною жорстоких кровопролитних боїв, в ході яких розгромлено десятки добірних з'єднань вермахту і армій союзних гітлерівській Німеччині держав, знищено величезну кількість озброєння та бойової техніки противника, зроблено вагомий внесок у здобуття Перемоги.

  У вересневій кампанії 1939 року 112 тис. українців вступили у двобій з вермахтом у складі Війська Польського, 7834 з них загинули у боях з вермахтом під польськими прапорами, а 16 тис. отримали поранення.

  До кінця літа 1941 року з території України до Червоної армії було призвано майже 3,2 млн. осіб. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50% бійців. На території України відбулися перші великі битви на Східному фронті Другої світової війни – Волинська танкова битва, оборона Києва, Одеси, Севастополя. В Україні у 1941 році відбулися два великі оточення – Уманське і Київське (найбільше в світовій історії).

  З другої половини 1943 року і в 1944–1945 роках українці становили 60–80% солдатів у з’єднаннях Українських фронтів. Поряд зі звичними мобілізаціями в Україні провадилися мобілізації польовими військкоматами, які забрали до лав Червоної армії близько 1,5 млн. осіб. В Україні широко практикувався т. зв. достроковий призов юнаків 16–17 років. Лише за офіційними даними, їх призвали 265 тис., не рахуючи тих, кого призивали польовими військкоматами.

  Усього у 1941–1945 роках до Червоної армії було мобілізовано 30 млн. громадян СРСР (Німеччина мобілізувала 16 млн. своїх громадян). З України до радянських Збройних Сил було забрано понад 9 млн. осіб. Усього СРСР у роки війни втратив 16,2 млн. військовослужбовців, близько 4 млн. з них були вихідцями з України. 1,7 млн. мешканців України повернулися з Червоної армії інвалідами. За мужність, проявлену в боях, 2,5 млн. українців були нагороджені медалями та орденами, 2070 – удостоєні звання Героя Радянського Союзу, зокрема 32 – двічі, а один – Іван Кожедуб – тричі.

  З Україною пов’язані основні вирішальні події на радянсько-німецькому фронті. На території України було розгромлено майже 61% сухопутних сил німецької армії. З січня 1943 року до жовтня 1944 року Червона армія здійснила в Україні 13 наступальних і дві оборонні операції. А з 22 червня 1941 року до 28 жовтня 1944 року на території України воюючі сторони провели 29 із 76 стратегічних наступальних і оборонних операцій. У 1944 році в Україні воювало 50% усіх сухопутних військ Червоної армії (42% стрілецьких і 80% танкових та механізованих з’єднань).

  Українці воювали з нацистами в радянських партизанських з’єднаннях, у лавах УПА, загонах французького, югославського, словацького опору. Близько 50 тис. українців брали участь у війні в лавах канадської, американської, австралійської, британської армій.

  Втрати цивільного населення України були значно більшими, ніж її втрати на фронтах. Окупанти спалили разом із мешканцями 250 сіл.

  У 230 концтаборах і гетто, а також в інших місцях масового знищення від рук окупантів загинуло 5,5 млн. людей.

  Близько 2,5 млн. полягло на фронтах.

  З 2,8 млн. людей, яких гітлерівці вивезли до Німеччини з СРСР для роботи на промислових підприємствах і в сільському господарстві, близько 2,4 млн. осіб були з України.

  Втрати українського народу у війні становили 40-44 відсотки від загальних втрат СРСР.

  Сталінський режим не відставав від німецького у своїй сваволі. За період другої світової війни він знищив і депортував у райони Крайньої Півночі та Сибіру 1,5 млн. невинних людей, головним чином жителів західноукраїнських земель. Депортовано сотні тисяч родин, які знайшли смерть далеко від рідної землі.

  У той же час, тисячі українців як Західної, так і Східної України, відчувши панування комуністичного режиму, робили політичний вибір не на користь радянської сторони.

  Кореспондент газети «Saturday Evening Post», відвідавши в 1945 році Україну, з жахом написав: «Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, насамперед, українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, завданих своїм містам, своїй промисловості, сільському господарстві, людській силі».

  Участь українського народу в Другій світовій війні стала для нього не тільки подвигом, а й трагедією. Зазнавши величезних втрат, Україна знову не змогла відновити національну державність: вкотре доля українського народу вирішувалась могутніми сусідами, що діяли задля власних інтересів.

  Зараз в Україні також триває війна, агресор – Росія, яка зазіхає на цілісність України, руйнує міжнародну систему безпеки і несе загрозу миру у всій Європі.

  Україна сьомий рік поспіль воює за свою незалежність проти Росії. Сотні заручників Кремля, тисячі вбитих, десятки тисяч поранених, більше мільйона біженців. Щодня гинуть українські воїни, щодня є поранені та полонені, щодня ворожа артилерія "порушує тишу".

  Ворог, що більше 300 років заперечував саме наше право на незалежне існування як держави, тепер визнає нашу суб'єктність, але знову прагне поневолити українську державу. І нехай його перевага в танках і газопроводах п'янить його і робить неадекватним – ми вистоїмо, ми переможемо!!!

  Загальний відділ апарату райдержадміністрації